Про нас

Ще з часів козаччини на території  нинішнього села Жаботин існували прототипи сучасної школи – осередки освіти, у яких навчали азам писемності, традиціям та звичаям нашого народу. З історичних джерел відомо, що перша церковно- приходська школа в с. Жаботин, Черкаського повіту відкрилася в 1859 року, а в 1861 році - школа в с. Завадівка. Станом на 1907 рік село Жаботин мало дві церковно- парафіяльні школи. У 1910 році відкрито двокласну земську школу з народною бібліотекою при ній.  Ще одна початкова школа почала працювати в 1922 році. ЇЇ відвідували 57 учнів, навчало їх 2 вчителів.  Вже в 1925 році школа налічувала 5 класів, де навчалося 170 учнів. 

З 1931 року в Жаботині відкрито  семирічку, де навчалось 307 учнів, а з 1939 року почалися заняття в середній школі, де 15 вчителів навчали 350 учнів. При школі створено бібліотеку. Першими учителями школи були  П’ятун Остап Михайлович (помер під час голодомору в 1933 році), Щербуха Михайло Миколайович (пережив голодомор , після війни працював учителем початкових класів). В 1941 році, 5 серпня, коли гітлерівці вдерлися в село, в школі розташувався німецький штаб. Інше приміщенні  школи перетворили в казарму. Фашисти топили груби картами, книгами та різним унаочненням.   9 січня 1944 року село визволили від жорстоких загарбників. На заході ще гриміла війна, а в школі за парти вже сіли учні. Педагогічний колектив в складі Шамрай Марфи Сильвестрівни, Миколенко Ольги Лазарівни, Могилей Марфи Федорівни, Іващенко Людмили Яківни почав навчати дітей різного віку.  7 березня 1946 року директором школи було призначено Піджарого Андрія Павловича, який очолював педагогічний колектив до 1955 року.  З 1955 по 1957 роки директором школи працював Строгий Борис Федорович. Пономар Степан Іларіонович очолював школу з 1957  по 1975 роки . Саме в цей період відбувається будівництво нового сучасного приміщення школи. До цього часу  на території села Завадівки була семирічна школа, а в селі Жаботині – середня (у трьох приміщеннях). В 1974 році збудована нова типова двоповерхова школа на 506 місць.  В школу завезено нове обладнання. Всі старі приміщення шкіл були закриті і учні сіл Лубенець, Куликівки, Флярківки, Завадівки стали відвідувати Жаботинську середню школу. Під керівництвом Пономаря Степана Іларіоновича працював дружний, творчий колектив, який виховав не одне покоління учнів. Це Ніколенко Григорій Васильович, Бобошко Федора Сергіївна, Шульга Галина Кузьмівна, Сміхнов Володимир Ніканорович, Сміхнова Анастасія Савівна, Ярема Павло Михайлович, Коваленко Катерина Пилипівна, Зяхор Галина Гнатівна, Прудка Галина Григорівна, Войцехівська Людмила Іванівна, Циба Микола Ілліч, Бердник Петро Мефодійович, Шуть Лідія Василівна, Охріменко Андрій Петрович, Охріменко Варвара Григорівна, Жарко Марія Федорівна, Шолудько Олександр Васильович, Лелека Валентина Федорівна, Кугот Валентина Іванівна, Нестеренко Іван Степанович, Нестеренко Віра Петрівна.

У 1975 році директором школи було призначено Комісарова Володимира Івановича. У 80-х роках у школі навчалося 340 учнів. Згідно вимог було обладнано 16 навчальних кабінетів, створено 4 групи продовженого дня. Школа була забезпечена технічними засобами навчання. У наявності було 10 кіноапаратів, 6 телевізорів. 8 магнітофонів.  За ініціативи вчителя української мови та літератури Бердник Марії Павлівни було створено першу в районі кімнату народознавства, в якій зібрано унікальний матеріал старожитностей односельців. У цей час учні школи під керівництвом учителів історії розпочали збір матеріалів в кімнату Бойової Слави. Учнівський колектив активно вливався у позашкільну роботу школи: діяв  аматорський хор під майстерним  керівництвом  Квочка М.М.,  спортивні секції, які проводив Циба М.І., гурток народних умільців на чолі з Нестеренком І.С.  Усе це давало змогу працювати ефективно.

 У 1990 році була відкрита середня школа в с. Лубенці. Частина учнів, які відвідували Жаботинську школу з сіл Лубенці та Куликівка, почали навчання у новій двоповерховій школі. 

 У 90-роках розпочалася реформа школи. Протягом останніх десятиліть  переобладнано всі кабінети, коридори та вестибюль, в якому створено куточок національної  символіки. У школі обладнано 2 ком’ютерних класи, які підключені до мережі Інтернет,  почалася робота по створенню  музейної кімнати. На подвір’ї школи обладнано етнографічний куточок, посаджено калинову алею. Кожного року випускники школи висаджують троянди на шкільних клумбах в знак шани та подяки рідній школі. У 2012 році після закриття Лубенської загальноосвітньої школи 17 учнів влилися в колектив нашої школи. Нині школярів до місця навчання підвозить 2 шкільних автобуси.

За час свого існування навчальний заклад  дав путівку в життя близько 3000 випускникам. Школа сьогодні є не просто місцем навчання, а центром  розвитку та відпочинку молоді села.